Письменництво з Git

Протягом певного часу я застосовую т.зв. керування версіями до текстів. Це дає мені можливість:

  1. бачити зміни, які я зробив відносно останньої «зафіксованої» версії файлу;
  2. порівнювати між собою будь-які з раніших версій файлу;
  3. паралельно працювати над кількома варіянтами того ж файлу, які відрізняються у певних місцях, але мають значну частину спільного тексту; тобто спробувати, наприклад, переробити певний розділ і подивитись «що із того вийде», залишивши стару версію цього розділу доступною до повернення в документ навіть після будь-якого редагування инших розділів;
  4. синхронізувати версію одного файлу із версією другого (наприклад, текст із ілюстрацією);
  5. відіслати комусь документ для редагування й переглянути усі корекції при отриманні; обирати, яку корекцію прийняти, а яку ні.

Це далеко не вичерпний перелік. Як це працює? У вас є тека з файлами, а всередині цієї теки є під-тека .git, де зберігаються попередні версії файлів та інформація про послідовність та зв’язок між змінами. Єдина вимога — навчити вашу систему керування версіями порівнювати різні версії файлів того формату, в якому ви пишете ваш текст.

Що таке керування версіями

Про це можна розповідати безконечно — настільки багатогранною є ця сфера. Але основна ідея ось у чому.

Образно кажучи, ваш документ перетворюється на рослину. Ви вже не пишете текст, а вирощуєте його (операція git commit). При тому стебло вашої рослини може розгалужуватись (git branch), ви можете розглядати її з різних боків і на різних «щаблях розвитку» (git checkout). Ви можете навіть робити дещо незвичне: об’єднати галузки в одну (git merge) і переносити «ягідки» з однієї гілки на другу (git cherry-pick).

Увесь ваш текст стає нашаруванням поліпшень. Ви постійно додаєте щось нове. І ви можете бачити, що саме й коли ви додали, скасовувати це в будь-який момент. Ви можете щось написати увечері, а зранку подивитись, що саме із цих редагувань залишити, а що переробити: ви можете бачити будь-які зміни, які ви зробили відносно до будь-якої версії.

Керування версіями виникло спершу як засіб для програмарів, бо вони мусять працювати колективно, і дуже скрупульозно контролювати, що саме, хто й коли зробив, щоб не витерти чужу роботу. Але останнім часом керування версіями почали застосовувати до найрізноманітніших типів інформації, навіть 3-вимірної графіки. Письменництво — це, мабуть, друга після програмування найдоречніша сфера застосування керування версіями.

До Git є гарний підручник, перекладений українською мовою, і, здається я ліпше про Git не розповім, ніж це зроблено там.

Загалом, вам доведеться витратити трохи часу на освоєння Git, але після цього ваше ставлення до роботи з інформацією повністю зміниться. Воно того вартує.

Тип файлу для вашого тексту

Усі файли діляться на дві основні категорії: умовно текстові та двійкові. Текстові — це такі, у яких кожен байт (чи група байтів) означають певну літеру чи символ. Двійкові — такі, де дані можуть бути будь-чим, зокрема й текстом, але які неможливо прочитати безпосередньо як текст.

Тому, наприклад, файл формату DOC не є текстовим у цьому значенні: бо крім, власне, символів він містить числовим способом закодовану інформацію про вигляд тексту і т. д. А ось, наприклад, графічний файл SVG є текстовим, бо всю інформацію в ньому записано в текстовій формі (XML).

Будь-який текстовий файл можна відкрити програмою на кшталт Віндовсового Блокнота (з тією різницею, що Блокнот не розрізняє невіндовсового символа нового рядка).

Системи керування версіями ідеально працюють із не-двійковими файлами, бо тоді вони «бачать файл наскрізь», і можуть добре орієнтуватись в тому, які зміни зроблено у файлі, або навіть самостійно об’єднувати різні версії файлу, тобто забезпечити повний набір функцій.

Але існує також спосіб використання «напів-двійкових» форматів, як то ODT чи DOCX (обидва формати є двійковим архівом ZIP із не-двійковими файлами усередині). Тут я безпосередньо опишу лише спосіб роботи із не-двійковими файлами, оскільки сам працюю із ними, але також поділюсь лінками на підказки щодо роботи із документами ODT та DOCX.

Файли ODT або DOCX

Якщо ви вбачаєте потребу використовувати традиційний «офіс» для написання ваших текстів, у вас є спосіб скористатись системою керуванням версіями. Для цього вам треба зберігати ваші файли у форматі ODT або DOCX. ODT, тобто OpenDocument Text — відкритий стандарт для текстових документів «офісного» типу. «Рідний» формат пакетів LibreOffice, OpenOffice, Koffice та инших; підтримується Microsoft Office починаючи від версії 2007 SP2. DOCX — теж відкритий стандарт, «рідний» формат Microsoft’івських офісів від Office 2007.

Як я вже казав, щоб із керування версіями для тексту була якась користь, git повинен уміти якось порівняти два файли між собою, тобто з’ясувати, які саме рядки у ньому змінено, а які ні.

Оскільки я сам не використовую цих форматів, можу тільки переповісти досвід инших людей щодо цього. У Windows існує знаряддя для роботи з Git під назвою TortoiseGit, яке уміє порівнювати як файли ODT, так і файли DOCX.

Для користувачів инших систем існують окремі програми, якими git може скористатись для порівняння цих документів. Для ODT існує програма odt2txt, для DOCX — docx2txt. Ось інструкція щодо ODT із Mercurial, SVN та Git, а ось дещо про DOCX із Git у *nix’ах.

Не-двійковий текст

Існує багато способів писати тексти у, власне, текстових файлах, але при тому мати можливість керувати форматуванням тексту. Кожен має свої переваги і недоліки. Я використовую Emacs Org-Mode, перевагою якого є можливість конвертування як у формат ODT (для традиційних «офісів»), так і в LaTeX, який генерує PDF’и, що мають значно професійніший вигляд, ніж те, що видають «офіси», а також HTML (власне, цей допис я теж написав у Org-mode). Недоліком Org-mode є залежність від текстового редактора Emacs.

Але ви можете писати безпосередньо і файли LaTeX, що я теж робив, поки не натрапив на Org-mode. Дуже багато людей пишуть файли LaTeX безосередньо, і, зрештою, він для того й придуманий. До LaTeX є детальний та легкий до освоєння підручник українською мовою.

Основна перевага більшости способів написання текстових документів таким чином — це те, що ви зазначаєте, насамперед, структуру вашого документа, а вигляд формується автоматично на основі цієї структури.

Тобто замість робити великий шрифт там, де буде заголовок, ви позначаєте, що це слово є заголовком, а програма не просто форматує текст відповідним чином, але знає, що тут буде новий розділ, і, наприклад, автоматично генерує для вас зміст документа1, різноманітні покажчики і т.д.

Отож, кожне завдання можна розв’язувати багатьма способами, деякі з них можуть бути значно цікавіші й охайніші за традиційні. Одним з таких способів є використання керування версіями для будь-якої відповідальної роботи, зокрема текстової, що неодмінно заохотить вас дбайливо піклуватись про ваш текст, не боячись при тому із ним експериментувати.

Примітки:

1 Звичайно, й «офіси» можуть «розуміти» структуру документа, але більшість людей чомусь цим не користуються, і форматують документ вручну.

Письменництво з Git: 1 коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *